«Недовози» дизельного пального

«недовози» дизельного пального
Про «недовози» дизельного пального. Опубліковано на technikazerno.com

В агробізнесі проблема як «недовози», так і неякісного дизельного пального стає дедалі актуальнішою. А найголовніше, що правило «Я куплю ваги та все буде добре» в реаліях не працює. Самі ваги слід повсякчас перевіряти, а їх похибка хоча й може бути в межах припустимого, але все одно не виключає «недовозів». Крім розрахунку ваги критичніша ситуація саме з якістю пального. Через неякісне пальне можуть бути як відчутні його перевитрати, так і прискорене спрацювання техніки. Проте утримувати свою лабораторію задорого. Тому надалі в статті про те, що вже можна впровадити на складі палива.

Не важливо скільки привезуть, а важливо скільки приймуть

Відповідно до Інструкції (п.4.2.2.2) про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти й нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України, яку затверджено наказом від 20.05.2008 р. №281/171/578/155 Мінпаливенерго України, Мінтрансзв’язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України допускаються межі відносної похибки об’ємно-масового статичного методу вимірювання ±0,8% (під час вимірювання маси нетто нафтопродуктів до 100 т), а за вимірювання прямим (ваговим) методом маси нафтопродуктів у тарі й транспортних засобах завдяки зважуванню на вагах (залізничних та автомобільних цистерн) межі відносної похибки методу не мають перевищувати ±0,5% (п.4.2.4.1). Проте на практиці, зазвичай, це значення найчастіше в мінус. Постає логічне запитання, якщо здебільшого автоцистерною привозять приблизно 25 т палива, то чи варто погоджуватися з постійними допустимими «недовозами» до 125 кг (150 л) та що робити у разі, коли відхилення ще більше, а у вас на складі закінчується пальне?

Що саме перевіряємо?

По-перше, слід бути впевненими, що розрахунок маси пального виконано правильно. Попри те, що об’ємно-масовий статичний метод вимірювання має трохи більшу похибку, ніж ваговий, потрібно починати саме з нього. Тому після відбору проб пального та виміру його густини й температури варто провести звірювання з товарно-транспортною накладною (ТТН) і паспортом якості. Слід привести густину палива до густини, за якої температури його відвантажували. Фактично ми маємо переконатися, що нам привезли саме те пальне, яке відвантажили з нафтобази. А за допомогою водочутливої пасти перевірити наявність підтоварної води, якої взагалі не має бути. Звичайно ж, усі супровідні документи мають бути наявні в оригіналах (або завірені «мокрою» печткою). По-друге, слід перевірити заповнення резервуарів «по планку», водночас поверхня, на якій перебуває автоцистерна, має бути горизонтальна (зазвичай це ваги компанії). Тобто вжити всіх заходів відповідно до вимог методу вимірювання. Після того, як переконалися, що привезли пальне в межах похибки, зливаємо його до стаціонарних резервуарів (на склад) і визначаємо масу нетто. На жаль, якщо «недовіз» визначиться після злиття, вже не можна буде висунути жодних претензій постачальнику. Причина в тому, що водій (чи перевізник) здебільшого виконує лише логістичні функції і не може бути представником компанії, яка вас забезпечує пальним. Тому за будь-якої підозри на недостачу або не відповідну якість не можна його приймати (зливати), а слід звернутися до постачальника за роз’ясненням. Оскільки якісь пального (крім дослідження на підтоварну воду) не можна відразу перевірити, рекомендується зберігати проби, які були взяті пробовідбірником, у спеціальних літрових пляшках на випадок, якщо пальне виявиться неякісним.

Якщо до приймання пального ставитися формально, то є ймовірність того, що його або недовозитимуть, або привозитимуть трохи іншої якості. Попри те, що всі резервуари пломбуються, в Інтернеті є відео, де можна подивитися, з якою легкістю вони відкриваються. Тому сподіватися на те, що не «зливають» дорогою або нічого не домішують, можна лише після ретельної перевірки.

У разі постійних «неодовозів» і певних зауважень до постачальника бажано зробити контрольну доставку. Відповідно представник замовника має бути присутній на нафтобазі під час відвантаження пального. Слід звертати увагу на те, як відбувається відбір проб із заповнених резервуарів автоцистерни та чи відповідає виміряна густина й температура записаним у ТТН. Яка маса нетто зафіксована на вагах постачальника та на вагах замовника. Якщо є різниця, то розібратися, чому вона виникла. Перевірити, що всі люки опломбовані, надто «повітряні» клапани. Якщо цього разу відхилення будуть у межах норми, то є сенс шукати інших постачальників.

А щодо комірника?

Бажано ще переконатися, що комірник на складі якісно виконує свою роботу. Зазвичай, під час видачі пального в техніку облік ведуть у літрах. Проте температура впродовж дня змінюється, тобто рано чи пізно в резервуарах можуть нагромаджуватися залишки палива. Сподіваймося, що добровільно їх оприбуткують, але бажано позапланового виконувати (метроштоком) заміри. Інакше ці залишки можуть бути або фактично вивезені, або, що називається «за паперами» (коли приймається (або видається) один об’єм пального, а обліковується інший). Крім того, комірник щоразу під час видачі пального для визначення маси має заміряти ареометром його густину, але ці заміри складно проконтролювати, надто їх вчасне занесення до «Журналу складського обліку», а не в особистий записник.

Звичайно, технічні засоби контролю відчутно зменшать «крадіжки». Крім відеоспостереження на складах мають бути лічильники як на видачу, так і на приймання пального, а також 20-літровий мірник. Інформація з лічильників в онлайн-режимі має передаватися на сервер, здебільшого для цього використовують сервер GPS-моніторингу техніки. Останнім часом нафтобази почали облаштовувати свої склади витратомірами Коріоліса, які відразу розраховують масу, але їх вартість ще висока для аграрних компаній. Якщо є підозра на крадіжки пального зі складу, то краще розглянути можливість додатково обладнати всі резервуари рівномірами та провести автоматизацію основних процесів обліку пального на складі. Це відчутно нівелює людський чинник та, як результат, приводить до зменшення крадіжок пального.

Переконавшись у тому, що розрахунки коректні, можна спокійно ухвалювати управлінське рішення як до «заохочення» комірників, так і до «вибору» постачальників. А можливо, навпаки, буде ухвалене рішення щодо залучення охоронної компанії. Оскільки не можна виключити й того, що пальне просто крадуть ззовні. Наприклад, уночі відкривають резервуари та перекачують до «лівих» пальнозаправників. Не дарма ж є народна приказка «Довіряй, але перевіряй».

Микола ПИЛИПЕНКО, моб. 095-438-29-33 (Viber)

Стаття опублікована в журналі ЗЕРНО, березень 2019

Замовляйте послугу Діагностика Руху Пального

Через який час, після завершення приймання нафтопродукту, можна здійснювати вимірювання?

У горизонтальних резервуарах після 30-хвилинного відстоювання

Коли здійснюється перевірка базової висоти?

Перед кожним вимірюванням рівня нафтопродукту

Які границі допустимої похибки вимірювання?

Похибка не повинна перевищувати ± 2 мм

Leave a Reply