Наразі за вікном не та ситуація, за якої хочеться вкласти гроші в інновації. Особливо, якщо можна обійтися й без них. Простий приклад: необхідно виміряти температуру тіла. Ви який термометр візьмете: ртутний чи електронний? Ось і я про те. Поговоримо, як можна організувати облік пального на складі паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за допомогою звичайних вимірювальних приладів.
Для обліку пального нам необхідно мати: ареометри АНТ-1, пробовідбірник ПП-5, метрошток (завдовжки не менше як 3,5 м), мірну ємність 10 л (далі – мірник) та водочутливу пасту, крейду та Журнал складського обліку (далі – журнал).
Приймання пального
Пальне на склад ПММ привозять автоцистернами ємністю до 30 куб.м. За допомогою метроштока, нижній край якого змащуємо водочутливою пастою та опускаємо в резервуар, перевіряємо наявність підтоварної води. Потім перевіряємо візуально «планки» в резервуарах автоцистерни.
А найголовніше – відбираємо мірником проби та міряємо ареометром густину й температуру пального. Приводимо густину палива до +20 град.С (або до +15 град.С). У паспорті якості зазначено цю температуру, а також фактичну густину пального, яка має бути за неї.
Бажано ще переважити автоцистерну на вагах, щоб після зливання пального бути впевненими, що зазначену в ТТН кількість пального з автоцистерни злили повністю. Крім того, ваги необхідно щоденно перевіряти. Це робиться дуже просто. Після їх періодичної повірки (один раз у рік) зважується, наприклад, навантажувач із повним баком, який постійно працює біля них. Фактично, це й буде контрольна вага! Розбіжність може бути не більше 0,5%.
Заправка техніки
Наприкінці звітного періоду (місяця) в мірник наливаємо 10 л пального з колонки. Перший «пролив» не враховуємо. Пальне повертаємо в резервуар. Так само повторюємо ще два-три рази. Дивимося на недолив (чи перелив). Якщо в межах 0,5% – норма. Інакше калібруємо колонку. Хоча з практики, щоб уникнути небажаних недостач, колонку налаштовують так, щоб вона трохи недоливала, але в межах допустимої похибки.
Пролили, налаштували, заправляємо. Зазвичай, техніку заправляють до повного бака. Це дає можливість точніше контролювати витрати пального. Такий метод працює, але за умови, що площадка, на якій заправляється техніка, рівна. Потім заправки вносимо до журналу та в подорожні листи. Помились, перекреслили, написали поруч і розписалися. Однак не замальовуємо!
Під час заправок ареометром міряємо густину та температуру. По них визначаємо масу виданого пального. Закінчуємо зміну двома записами в журналі: видане пальне в літрах і в кілограмах за добу. Інакше через температурні коливання відрізнити крадіжки пального від похибки вимірів буде складно. До речі, заміри густини пального бажано робити кілька разів на день. І ще така порада – заміри густини та температури краще робити у спеціальному скляному циліндрі (не пластмасовому!).
Інвентаризація складу ПММ
Бухгалтер підбиває залишки на складі. Потім робимо контрольні заміри рівня пального. Для цього метрошток знизу намащуємо водочутливою пастою, а приблизно посередині проводимо лінію крейдою (орієнтовно на рівні заповнення резервуара). Якщо води немає, то дивимося відмітку на метроштоці (мм). Так двічі поспіль на кожному резервуарі. В результаті отримуємо середнє значення. Інформацію переводимо по градуювальним таблицям у літри. Ось вам і замір. Проте якщо надворі мороз (а здебільшого інвентаризацію проводять під кінець року), знаючи базову висоту резервуара, визначаємо ще й рівень льоду. Звіряємо, підписуємо акти та за потреби (все те, що більше або менше 0,8%) оприбутковуємо надлишки чи відшкодовуємо нестачі.
Важливо! Якщо облік проводиться за масою (в кг), то відбираємо проби пального та визначаємо його вагу. Для цього використовуємо наступну формулу: маса дорівнює об’єму, помноженому на густину. Однак за вимірювання густини, якщо ареометр градуйований по нижньому краю меніска, необхідно ще врахувати поправку на нього, додавши 0,7 кг/куб.м для дизельного пального.
Облік і контроль
Як уже зрозуміло, облік на складі ПММ щоденно бажано проводити у двох фізичних величинах (кг та л), а по бухгалтерії достатньо тільки однієї (л). А ось в останній день місяця необхідно проводити інвентаризацію. Для цього визначають масу пального та вирівнюють актами різницю так, щоб на перше число розбіжності не було. Маса пального, на відміну від об’єму, є константою при зміні температури (не враховуючи природні втрати). При цьому природні втрати можуть бути у межах одного літра на 10 куб.м. Їх об’єм залежить від якості герметизації люків і справності повітряних клапанів на резервуарах. Або ж необхідно вести облік у літрах, приведених до температури +15 град.С.
Відповідно до абзацу третього п.232.1 ст.232 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ: «Одиницею обліку обсягів пального в системі електронного адміністрування реалізації пального є літри, приведені до температури +15 град.С.».
Прості розрахунки
Ось тут, якщо склад не є акцизним, спробуємо спростити розрахунки для наземних резервуарів. Фактично можна відмовитись від відбирання щоденних проб пального. Однак для цього необхідно після кожного зливання пального на склад міряти ще його густину та температуру пального (перемішаного) вже у резервуарі (складському). Це можна робити не раніше ніж через 30 хв. після зливання. За цей час пальне має встигнути «заспокоїтися». Ця густина за фіксованої температури буде для нас відправною точкою до наступного зливання.
Відповідно під час видачі пального комірник міряє тільки температуру (повітря!), не відбираючи проб. Звісно, пальне має певну інерційність, але це не істотно вплине на виміри. Окремо термометр можна не закуповувати, бо він є на самому ареометрі. Головне, щоб прилад знаходився в закритому від сонця приміщенні (біля колонки). Надалі комірник вписує середню температуру в журнал, де також розраховує видане за день пальне в літрах, приведених до 15 град.С. Приблизно зміна густини дизельного пального на один градус становить 0,7 кг/куб.м.
Примітка: це приблизні (орієнтовні) виміри!
Крім того, проводимо позапланові перевірки. Періодично, без попереджень комірника (оператора) складу, проводимо позапланову інвентаризацію. «Проливаємо» колонки, заміряємо залишки та звіряємо дані з 1С. Якщо все в межах похибки, дякуємо комірнику та підписуємо акти позапланової інвентаризації. Інакше – службова перевірка!
Одначе не забуваємо й про повірку вимірювальних приладів. У кожного приладу є свій серійний номер, який також вписується у його паспорт. Там же прописується дата проведення повірки та дата наступної повірки. Зазвичай, рекомендується її виконувати для більшості приладів кожні один чи два роки. А ось калібровку резервуарів – не рідше раза на п’ять років (якщо не було їх зміщення чи деформації), а зачистку – щороку після морозів.
Інструкція оператора складу ПММ
Співробітникам легше працювати в режимі визначеності. Для цього потрібно, щоб була розроблена інструкція оператора складу ПММ. Це саме вимагає Інструкція Мінпалива від 20.05.2008 №281/171/578/155 п.10.2.1 «Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства». Інакше в разі надзвичайної події може бути покладена відповідальність на керівника підприємства.
Як казав Бенніс Уоррен: «Керуючі діють за правилами, лідер діє правильно»!
Обговоримо на t.me/mykolapylypenko
Leave a Reply